Туберкульоз нирок займає лідируюче місце серед Нелегеневі форм даного захворювання. Він є пізнім проявом інфекційного процесу в організмі людини. Вихід туберкульозу нирок - розпад тканин, утворення каверн і порожнин.

Запущена форма даного захворювання в легенях, кістках провокує перехід інфекції на тканину нирки. Найбільш чутливими є коркові шари. Нирки поступово втрачають свою функціональну активність за рахунок руйнування, поступового зсихання паренхіми органу. Результатом туберкульозної інтоксикації є розвиток піонефрозу, в який втягуються сечовий міхур, сечоводи і статеві органи.

Туберкульоз нирок починається через десять років після первинного проникнення інфекції. Діагностується хвороба досить пізно, так як клінічна картина цього стану є досить стертою. Тому закономірно розвиток запущених форм, для лікування яких застосовуються хірургічні операції з видалення органу.

Слабкість, тупий біль, локализирующаяся в області попереку, значне підвищення температури - основні ознаки, якими характеризується туберкульоз нирок. Симптоми захворювання носять прихований характер. Вірогідним ознакою, який допомагає підтвердити інфікування органу, є визначення збудника в сечі.

Безпосередньо в речовина нирок мікобактерія туберкульозу потрапляє гематогенним шляхом. Спочатку уражається мозковий шар органу: з'являються вогнища розпаду, утворюються каверни, виразково-некротичні прояви. У майбутньому процес поширюється на балії, сечовий міхур, чашечки, сечоводи, сечовий канал.

Досить частим ознакою, який характеризує туберкульоз нирок у дітей, є утворення рубців, яке можна назвати результатом загоєння дрібних вогнищ ураження. Іноді бактерії не гинуть, а зберігаються в тканинах у інактивованому стані. Після зниження імунітету може відбуватися активація збудників захворювання.


Це призводить до рецидивів туберкульозної інтоксикації. До подібного результату ведуть виснаження організму, переохолодження, інфекції, патологія сечовивідних шляхів.

Туберкульоз нирок є захворюванням, яке погано піддається діагностиці. Раннє виявлення інфекції можливо в умовах спеціального протитуберкульозного закладу. Основними діагностичними критеріями є піурія, пієлонефрит, пієліт, цистит, цистопієліт.

Дослідження сечі на бактерії також допомагає встановити збудника захворювання. Цей метод можна назвати самим точним. Крім того, застосовується рентгенографія нирок, сечового міхура. При незмінному стані органів проводиться урографія. Менш точними, але також використовуваними є ультразвукові дослідження сечовивідних органів, радіоізотопні методи, ангіографія.

Туберкульоз нирок вимагає спеціального лікування в установах стаціонарного типу. Воно може бути оперативним (на пізніх стадіях хвороби), а також консервативним. Другий вид терапії включає призначення наступних лікарських засобів: антибіотиків, пара-аміносаліцилової і ізонікотинової кислоти.

До оперативних методів відносять кавернектомію, резекцію, кавернотомія, видалення всієї нирки. Після операції призначається тривала терапія для профілактики рецидивів захворювання.

Для припинення розмноження бактерій на консервативному етапі лікування застосовується хіміотерапія. Наступним періодом лікування є знищення бацил, які є у всьому організмі. До немедикаментозних методів терапії відноситься індуктотермія, ультразвук, які необхідні для стимуляції відновних процесів. Значна увага приділяється харчуванню. Призначається спеціальна дієта, яка виключає вживання солоних і пряних продуктів.





UpDog logo  Proudly hosted with UpDog.