Нефротичний синдром об'єднує в собі комплекс симптомів, які виражаються у виділенні білка з сечею у великій кількості (протеїнурія), порушенні обміну ліпідів, електролітів. Великі втрати білка з сечею, викликають гіпопротеїнемію, що призводить до затримки рідини в порожнинах і тканинах, виникають набряки.

Причини розвитку нефротичного синдрому

Існує багато захворювань , що призводять до виникнення нефротичного синдрому. Виділяють дві форми нефротичного синдрому: первинну і вторинну. Перша форма розвивається при захворюваннях нирок: гломерулонефриті, амілоїдозі, интерстициальном нефриті. Друга форма синдрому, розвивається при системних захворюваннях (васкуліти, червоний вовчак, склеродермія тощо), онкологічних захворюваннях, хронічних інфекціях, при виражених алергічних реакціях і лікарської хвороби. Всі вищеперелічені захворювання в своїй основі мають порушення в імунній системі. Під впливом причинного фактора утворюються антитіла та імунні комплекси, осаждающиеся в органах, в тому числі і в нирках.

У здоровій нирці капілярні петлі клубочків в нефроне є своєрідним фільтром, який пропускає речовини, необхідні для виведення з організму, і задерживающим корисні, в тому числі білки. Внаслідок деяких захворювань, порушується пропускна здатність капілярів, підвищується їх проникність для великих молекул, в тому числі і білків. Цим обумовлені великі втрати білка при нефротичному синдромі. Через масивної протеїнурії зменшується осмотичний тиск плазми, виникає гіповолемія, знижується кровопостачання органів, у тому числі і кровотік в нирках. Зменшення кровотоку в нирках призводить до підвищеного вироблення альдостерону, реніну, сповільнюється виведення натрію і відбувається скупчення рідини в організмі. Всі ці зміни об'єднані в нефротичний синдром.

Прояви нефротичного синдрому

Нефротичний синдром, симптоми його прояви схожі при різних захворюваннях. На тілі пацієнтів можна побачити масивні набряки, зміни на шкірних покривах і слизових оболонках дистрофічного характеру.


Скупчення рідини спостерігається не тільки в тканинах, але і в серозних порожнинах: плевральній, черевній, в порожнині перикарда. У важких випадках розвивається клініка набряку мозку, сітківки ока. Нефротичний синдром, що виник внаслідок захворювання нирок, може поєднуватися з артеріальною гіпертензією. До перерахованих вище симптомів приєднуються ознаки основного захворювання, посилюючи його перебіг.

Діагностика

Виявлення нефротичного синдрому особливих труднощів не представляє. У крові відзначається гіпопротеїнемія, диспротеїнемія, гіперхолісерінемія. Діагноз основного захворювання, що призвів до розвитку синдрому, виставляють за даними опитування та огляду хворого, а також при проведенні додаткових та інструментальних методів дослідження. Характер ураження нирок оцінюють при проведенні біопсії нирки. При системний червоний вовчак в крові виявляються специфічні LE-клітини.

Найбільш злоякісно нефротичний синдром протікає при гломерулонефриті, волчаночном нефриті. Результатом захворювання може стати хронічна ниркова недостатність.

У разі алергічної природи нефротичного синдрому або лікарської хвороби, при усуненні етіологічного фактора можливе досягнення тривалої ремісії або повного лікування.

Лікування

При розвитку такого серйозного ускладнення, як нефротичний синдром, лікування захворювань, що призвели до нього, проводиться в стаціонарних умовах. Для хворого важливо дотримуватися правильне харчування, спрямоване на заповнення білкових втрат, обмеження вживання солі.

Медикаментозне лікування включає застосування гормональних препаратів, нестероїдних протизапальних засобів, з метою придушення патологічної реакції імунної системи призначають цитостатики. Для виведення рідини використовують калійзберігаючі сечогінні препарати. Їх застосовують у поєднанні з введенням альбуміну, який підвищує осмотичний тиск плазми і сприяє виходу рідини із тканин.

Ефект від лікування залежить від вираженості та перебігу основного захворювання.





UpDog logo  Proudly hosted with UpDog.